Координати: 43°56′ пн. ш. 12°26′ сх. д. / 43.933° пн. ш. 12.433° сх. д. / 43.933; 12.433

Сан-Марино (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сан-Марино
Città di San Marino
Герб Прапор
Герб міста Сан-Марино Прапор міста Сан-Марино
Розташування міста Сан-Марино
Основні дані
43°56′ пн. ш. 12°26′ сх. д. / 43.933° пн. ш. 12.433° сх. д. / 43.933; 12.433
Країна Сан-Марино
Столиця для Сан-Марино (суверенна держава, анклав, країни, що не мають виходу до моря, Мікродержава, середземноморська країна)

Межує з

— сусідні нас. пункти
Аккуавіва
Борго-Маджоре
Фйорентіно, К'єзануова, Сан-Лео ?
Засновано 301 рік н.е.
Площа 7,09 км²
Населення 4 493 чол. (2003 рік)
· густота 633,71 осіб/км²
Висота НРМ 675 м[1]
Офіційна мова італійська
Назва мешканців італ. sammarinesi
Міста-побратими Сан-Лео, Італія
День міста 3 вересня
Часовий пояс UTC+1
Номери автомобілів RSM
GeoNames 3168070
OSM ↑54624 ·R (Сан-Марино)
Поштові індекси RSM-47890
Міська влада
Мер міста Tomaso Rossinid
Вебсайт sanmarinosite.com/castelli/sanmarino/
Мапа
Мапа
CMNS: Сан-Марино у Вікісховищі
Сан-Марино
San Marino Historic Centre and Monte Titano [2]
Світова спадщина
Сан-Марино
43°55′55.240000099608″ пн. ш. 12°26′54.420000099998″ сх. д. / 43.93201° пн. ш. 12.44845° сх. д. / 43.93201; 12.44845
КраїнаСан-Марино
Типкульт.
Критеріїiii
Об'єкт №1245
Зареєстровано:2008 (32 сесія)
Мапа
CMNS: Сан-Марино у Вікісховищі

Сан-Мари́но (італ. Città di San Marino) — столиця однієї з найменших і найстародавніших держав Європи.

Історія

[ред. | ред. код]

За легендою місто виникло 301 року, коли далматинський каменяр-християнин Маріно втікав від переслідування язичницького імператора Діоклетіана. Він поселився на горі Монте-Титано і створив тут общину однодумців. Пізніше його зараховали до лику святих, а місцевість і місто, що виросло тут, отримали його ім'я. На початку середньовіччя місто-фортеця знаходилося під протекторатом герцогства Урбіно, але вже з 855 року стає незалежною республікою. Сан-Марино практично більше не входило до складу інших держав, у тому числі й під час об'єднання Італії, залишаючись нейтральним під час військових конфліктів.

Розташування, населення та мова

[ред. | ред. код]

Сучасне місто Сан-Марино розташоване на терасах гори Монте-Титано. У ньому проживає близько чверті всього населення країни — понад 4 тис. чоловік. Більшість столичних мешканців — сан-маринці, але є й іммігранти. Італійська мова слугує у спілкуванні, а латинська є офіційною. Віросповідання — католицизм.

Муніципалітету Сан-Марино адміністративно підпорядковуються такі села:

Промисловість

[ред. | ред. код]

Сан-Марино — це політичний і культурний центр країни, однак основні промислові потужності, державні підприємства і головний банк розташовані в іншому місті. Але все-таки в столиці працюють підприємства харчової, деревообробної і скло-керамічної промисловості. Важливою статтею доходів слугує випуск колекційних поштових марок (з 1847 р.) і монет, але найголовнішу роль відіграє обслуговування іноземних туристів і пов'язане з цим виробництво сувенірів.

Визначні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Столиця має дуже привабливий вигляд, оскільки вона повністю зберегла свою середньовічну зовнішність і є справжнім музеєм просто неба. Сан-Марино оточене старовинними фортечними стінами з безліччю башт, а на вершині гори височіє замок XVI століття. Житлові тераси з'єднуються кам'яними сходами, уздовж вулиць — безліч зелених насаджень. Основними визначними пам'ятками є численні фортифікаційні споруди, особливо замки, в яких виставлені колекції старовинної зброї зі всієї Європи. Саме силует гори Монте-Титано з декількома рядами фортечних стін на вершині є візитівкою міста. Усі основні урядові будівлі Сан-Марино сконцентровані навколо єдиної міської площі — Свободи. Тут знаходиться дуже красивий Будинок уряду, побудований понад 100 років тому, але в тосканському стилі XIV століття. З інших найцікавіших об'єктів можна відзначити церкву Святого Франциска (XIV ст.), базиліку Сан-Марино, старий монастир капуцинів (XVI ст.). Один із середньовічних палаців розмістив у своїх приміщеннях міський музей, бібліотеку, сховище стародавніх рукописів і картинну галерею. Завдяки своєму старовинному ефектному вигляду місто часто проводить фестивалі, театральні вистави, у тому числі і на лицарські теми. Тоді як декорації виступають справжнісінькі середньовічні стіни, удома і замки. Усе це привертає величезну кількість приїжджих, до послуг яких — велика кількість сувенірних лавок. Сан-Марино славиться традиційними виробами: різними прикрасами, виробами зі шкіри, дерева, кераміки, металу. Відоме місто і своїми високоякісними винами й оливковою олією.

Сьогодні Сан-Марино — наймальовничіше місто країни, де невисокі одно- та триповерхові будівлі, оточені стінами й терасами міста, піднімаються схилами гори. Місту вдалося зберегти свій середньовічний образ.

Залишки трьох концентричних кілець міських мурів із численними брамами та баштами (XIII-XVI ст.), цитаделі Ла Рокка (XI-XVII ст.) та Ла Честа (XV ст.) є головними принадами столиці.

Тут є декілька музеїв, у тому числі Палаццо Валлоні та музей старовинної зброї.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://it-ch.topographic-map.com/map-f5mkzs/Citt%C3%A0-di-San-Marino/?zoom=19&center=43.93685%2C12.44617&popup=43.93667%2C12.44641
  2. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  3. ↑ Бібліотекар.ру

Посилання

[ред. | ред. код]


Сан-Марино Це незавершена стаття з географії Сан-Марино.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сан-Марино_(місто)&oldid=41530422